Острів кохання
Пара орлів кружляє над ущелиною Курталіот. Повільно злітаючи то вище над скелями, то знижуючись до самого каньйону. Можна безкінечно спостерігати за їхнім польотом вірності один одному. Кохання, народжене у вічності гір, має шанс стати таким же вічним і величним, як прекрасні скелі, які не рахуються з часом. Орли створюють пару на все життя. І це – символ справжньої любові та відданості двох закоханих сердець.
Гори з цікавістю стежать, як серпантином шаленим вихором мчить сріблястий спортивний автомобіль. Водій, здається, аж занадто вдало заходить в усі закручені повороти, які стають небезпечнішими. Сміливий спорткар стрімко летить ідеальним асфальтом і невимушено долає кожен новий віраж. Інші автомобілі злякано поступаються, ледве почувши гучний рев двигуна і, побачивши круглі фари, лишаються далеко позаду. А педантичний спортивний автомобіль рухається упевнено і навіть нахабно. На цьому гірському серпантині господарем почувається він, а не маленькі орендовані фіати й форди, які рухаються обережно та уважно. Швидкість зростає. Адреналін переповнює увесь гарячий від стрімкості простір, досягаючи своєї максимальної концентрації. Гори нависають нижче над трасою, уважно стежачи за дикою гонкою вітру й людини. А потім злякано відсахуються.
Спортивний Porsche 911 заносить на повороті, чується страшенний вереск спаленої гуми. Але гальма не встигають уже спрацювати, ущелину розриває металевий скрегіт, і звуки падаючого на саме дно каміння. На мить автомобіль зупиняється над самим обривом, прощально хапаючись колесами за узбіччя, яке по-зрадницьки висковзує, зриваючи спортивні покришки. Для Анни все відбувається, як в уповільненому фільмі. Ще хвилину тому вона насолоджувалася швидкою їздою з коханим чоловіком гірськими серпантинами. А потім, відволікшись лише на мить, Жульєн утратив керування. Анна ще дихає, сухими вустами хапаючи присмак спаленої гуми, який перемішується з ніжним ароматом гірських лілій. Вона востаннє дивиться на вже непритомного Жульєна. Його сині очі закриті, а повіки непорушні. Голова неприродньо звисає на груди. Руки безвільно, наче батоги, тягнуться донизу. Анна часто мріяла залишитися з коханим назавжди. У цьому житті. У наступному. Навічно. Перед очима промайнуло все життя. Ще мить, і все кане у небуття. Автомобіль сповзає у глибину ущелини. Це його останній заїзд. Пташки злякано злітають над страшною трагедією, голосно тріпочучи крилами. На груди Анни падають краплі крові, які чомусь холодні.
На цьому моменті свого сну Анна завжди прокидалася. Тож і сьогодні, здригаючись, відкрила очі. Холодний піт градом залив усю постіль, серце шалено билося у грудях…
#далібуде
#аннашила
#острівкохання
